Жив-був багатий купець з купчихою; торгував дорогими і знатними товарами і щороку їздив з ними по чужим державам.

В якийсь час спорядив він корабель; став збиратися в дорогу і запитує дружину:

- Скажи, моя радість, що тобі з інших земель у гостинець привезти?

Відповіла купчиха:

- Я у тебе всім задоволена; у мене багато! А коли догодити так потішити хочеш, купи мені диво дивне, диво дивне.

- Добре; коли знайду - куплю.

Поплив купець за тридев'ять земель у тридесяте засіб, пристав до великого, багатого міста, розпродав усі свої товари, а нові закупив, корабель навантажив; йде по місту і думає: «Де б знайти диво дивне, диво дивне?»

Попався йому назустріч незнайомий дідусь, питає його:

- Що так задумався-зажурився, добрий молодець?

- Як мені не кручиниться? - відповідає купець. - Я шукаю купити своїй дружині диво дивне, диво дивне, та не відаю де.

- Ех, ти давно б мені сказав! Ходімо зі мною; у мене є диво дивне, диво дивне - так і бути, продам.

Пішли разом; дідок привів купця в свій будинок і каже:

- Бачиш - он у дворі в мене гусак ходить?

- Бачу!

- Так ти ж дивись, що з ним буде... Гей, гусак, подь сюди!

Гусак прийшов у світлицю. Дідок узяв сковороду і знову наказує:

- Гей, гусак, лягай на сковороду!

Гусак ліг на сковороду; дідок поставив її в піч, засмажив гусака, дістав і поставив на стіл.

- Ну, купець, добрий молодець! Сідай, закусимо; тільки кісток під стіл не кидай, все в одну купу збирай.

Ось вони за стіл сіли так удвох цілого гусака і з'їли.

Дідок узяв оглоданные кістки, загорнув у скатертину, кинув на підлогу і мовив:

- Гусак! Встань, встрепенись і піди на двір.

Гусак встав, стрепенувся і пішов у двір, наче і в печі не бував!

- Справді, господар, у тебе диво дивне, диво дивне! - сказав купець, став торгувати у нього гусака і виторгував за дорогі гроші. Взяв з собою гусака на корабель і поплив у свою землю.

Приїхав додому, привітався з дружиною, віддає їй гусака і каже, що з тієї птицею хоч кожен день некупленное спекотне їж! Засмаж її - вона знову оживе!

На інший день купець пішов до крамниці, а до купчисі полюбовник прибіг. Такого гостя, одному серцевому, вона куди як рада! Хотіла пригостити його смаженим гусаком, висунулася у вікно і крикнула:

- Гусак, подь сюди!

Гусак прийшов у світлицю.

- Гусак, лягай на сковороду!

Гусак не слухає, не йде на сковороду; купчиха осердилась і вдарила його сковородником - і в ту ж хвилину одним кінцем сковородник припав до гусака, а іншим до купцовой дружині, і так щільно притулився, що ніяк не можна відірватися!

- Ах, любий друже, - закричала купчиха, - відірви мене від сковородника, видно, цей проклятий гусак заворожений!

Полюбовник обхопив купчиху обома руками, хотів було від сковородника відірвати, та й сам припав...

Гусак вибіг у двір, на вулицю і потягнув їх до крамницях.

Побачили прикажчики, кинулися розбороняти; тільки хто до них доторкнеться - так і прилипне!

Збігся народ на те диво дивитися, вийшов і купець їх лавки, бачить - справа щось негаразд: що за друзі в дружини проявилися?

- Признавайся, - каже, - у всьому; не те навік так - сольнувшись - залишишся!

Нічого робити, повинилась купчиха; купець узяв тоді - рознял їх, полюбовнику шию накостиляв, а дружину додому відвів так добряче повчив, примовляючи:

- Ось тобі диво дивне! Ось тобі диво дивне!