Декларація прав дитини

Проголошена резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї
від 20 листопада 1959 року

ПРЕАМБУЛА

Беручи до уваги, що народи Об'єднаних Націй знову затвердили в Статуті свою віру в основні права людини і в гідність та цінність людської особи і сповнені рішучості сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя при більшій свободі,

беручи до уваги, що Організація Об'єднаних Націй у Загальній декларації прав людини проголосила, що кожна людина повинна володіти всіма зазначеними в ній правами і свободами без якої б то не було різниці за такими ознаками, як раса, колір шкіри, стать, мова, релігія, політичні або інші переконання, національне або соціальне походження, майновий стан, народження чи інша обставина,

беручи до уваги, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження,

беручи до уваги, що необхідність у такій спеціальній охороні була вказана в Женевській декларації прав дитини 1924 року і визнана в Загальної декларації прав людини, а також у статутах спеціалізованих установ і міжнародних організацій, що займаються питаннями благополуччя дітей,

беручи до уваги, що людство зобов'язане давати дитині краще, що воно має,

Генеральна Асамблея

проголошує цю Декларацію прав дитини з метою забезпечити дітям щасливе дитинство і користування, на їх власне благо і на благо суспільства, правами і свободами, які тут передбачені, і закликає батьків, чоловіків і жінок як окремих осіб, а також добровільні організації, місцеві владу і національні уряди до того, щоб вони визнали і намагалися дотримуватися цих прав шляхом законодавчих та інших заходів, поступово приймаються у відповідності з наступними принципами:

Дитині повинні належати всі зазначені в цій Декларації права. Ці права мають визнаватися за всіма дітьми без будь-яких винятків і без відмінності або дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, майнового стану, народження або іншої обставини, що стосується самої дитини чи її сім'ї.

Дитині законом та іншими засобами повинна бути забезпечена спеціальна захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволяли б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Дитині має належати до його народження право на ім'я і громадянство.

Дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Йому повинно належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включно належний допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належні харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Дитині, яка є неповноцінною у фізичному, психічному або соціальному відношенні, повинні забезпечуватися спеціальні режим, освіта і піклування, необхідні з огляду на його особливого стану.

Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розумінні. Він повинен, коли це можливо, зростати під опікою і під відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучаємо зі своєю матір'ю. На суспільстві і на органах публічної влади повинен лежати обов'язок здійснювати особливе піклування про дітей, що не мають сім'ї, і про дітей, не мають достатніх засобів до існування. Бажано, щоб багатодітним сім'ям надавалися державні або інші допомоги на утримання дітей.

Дитина має право на здобуття освіти, яка має бути безкоштовним і обов'язковим, принаймні на початкових стадіях. Їй має даватися освіта, яка сприяла б її загальному культурному розвитку і завдяки якій вона могла б на основі рівності можливостей розвинути свої здібності і особисте судження, а також усвідомлення моральної і соціальної відповідальності, і стати корисним членом суспільства.

Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.

Дитині повинна бути забезпечена повна можливість ігор і розваг, які були б спрямовані на цілі, переслідувані освітою; суспільство і органи публічної влади повинні докладати зусиль до того, щоб сприяти здійснення зазначеного права.

Дитина повинна за всіх обставин бути серед тих, хто першим отримує захист і допомогу.

Дитина має бути захищена від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості і експлуатації. Він не повинен бути об'єктом торгівлі в якій би то не було формі.

Дитина не повинна прийматися на роботу до досягнення належного вікового мінімуму; їй ні в якому разі не повинні доручатися чи дозволятися робота або заняття, які були б шкідливі для її здоров'я чи освіти або перешкоджали її фізичному, розумовому або моральному розвитку.

Дитина повинна захищатися від практики, яка може заохочувати расову, релігійну або будь-яку іншу форму дискримінації. Він повинен виховуватися в дусі взаєморозуміння, терпимості, дружби між народами, миру і загального братства, а також в повній свідомості, що її енергія та здібності мають присвячуватися служінню на користь інших людей.