Жили дідок з старушкою; у них була дочка так синок маленький.

- Доню, доню! - казала мати. - Ми підемо на роботу, принесемо тобі булочку, зшиємо платтячко, купимо хустинку; будь розумна, бережи братика, не ходи з двору.

Старші пішли, а донька забула, що їй наказували; посадила братика на травичці під віконце, а сама побігла на вулицю, загралася, загулялась. Налетіли гуси-лебеді, підхопили хлопчика, забрали на крильцях.

Прийшла дівчинка, глядь - братика немає! Ахнула, кинулася туди-сюди - немає! Клікала, заливалася сльозами, причитывала, що погано буде від батька і матері, - братик не відгукнувся! Вибігла в чисте поле; метнулися далеко гуси-лебеді і пропали за темним лісом.

Гуси-лебеді давно собі погану славу нажили, багато шкодили і маленьких дітей крадывали; дівчинка вгадала, що вони забрали її братика, кинулися їх наздоганяти. Бігла, бігла, стоїть піч.

- Грубка, пічка, скажи, куди гуси полетіли?

- З'їж мого житнього пиріжка - скажу.

- О, у мого батюшки пшеничні не едятся!

Піч не сказала.

Побігла далі, варто яблунь.

- Яблунь, яблунь, скажи, куди гуси полетіли?

- З'їж мого лісового яблука, - скажу.

- О, у мого батюшки і садові не едятся!

Побігла далі, варто молочна ріка, кисільні береги.

- Молочна річка, кисільні береги, куди гуси полетіли?

- З'їж мого простого киселика з молоком, - скажу.

- О, у мого батюшки і сливочки не едятся!

І довго б їй бігати по полях та бродити по лісі, та, на щастя, попався їжак; вона його хотіла штовхнути, побоялася наколоться і питає:

- Їжачок, їжачок, не бачив, куди гуси полетіли?

- Он туди! - вказав.

Побігла - варто хатинка на курячих ніжках, варто-повертається. В хатинці сидить баба-яга, морда жилиная, нога глиняна; сидить та братик на лавочці, грає золотими яблучками. Побачила його сестра, підкралася, вхопила й понесла; гуси за нею навздогін летять; наженуть лиходії, куди подітися? Біжить молочна ріка, кисільні береги.

- Річка-матінка, сховай мене!

- З'їж мого киселька!

Нічого робити, з'їла. Річка її посадила під бережок, гуси пролетіли. Вийшла вона, сказала: «Спасибі!» - та знову біжить за братиком; а гуси вернулися, летять назустріч. Що робити? Біда! Варто яблунь.

- Яблунь, яблунь-матінка, заховай мене!

- З'їж моє лісове яблучко!

Скоріше з'їла. Яблунь її заступила гілочками, прикрила листками; гуси пролетіли. Вийшла і знову біжить з братиком, а гуси побачили - так за нею; зовсім налітають, вже крилами б'ють, того й гляди - з рук вирвуть! На щастя, на дорозі пічка.

- Добродійко пічка, сховай мене!

- З'їж мого житнього пиріжка!

Дівчина мерщій пиріжок в рот, а сама піч, села в устьецо. Гуси політали-політали, покричали-покричали і ні з чим відлетіли.

А вона прибігла додому, та ще добре, що встигла прибігти, а тут батько й мати прийшли.