Ви знаєте, що є на світі люди і гарні, є й гірші, є й такі, що бога не бояться, свого брата не соромляться: до таким і потрапила
Крошечка-Хаврошечка. Залишилася вона сиротою маленькій; взяли її ці люди, вигодували і на світ божий не пустили, над працюю кожен день занудили, заморили; вона і подає і прибирає, і за всіх і за все відповідає.
А були у господині три дочки великі. Старша звалася Одноглазка, середня - Двуглазка, а менша - Триглазка; але вони тільки й знали сидіти біля воріт, на вулицю дивитися, а Крошечка-Хаврошечка на них працювала, їх обшивала, для них і пряла і ткала, а слова доброго ніколи не чула. Ось те-то і боляче - ткнути так штовхнути є кому, а привітати та приохотить немає нікого!
Вийде, бувало, Крошечка-Хаврошечка в полі, обніме свою рябую корову, ляже до неї на шийку і розповідає, як їй тяжко жити-поживати:
- Коровушка-матінка! Мене б'ють, корять, хліба не дають, плакати не велять. До завтрему дали п'ять пудів напрясть, наткать, побілити, труби покатати.
А коровушка їй у відповідь:
- Червона дівиця! Влізь мені в одне вушко, а в інше вылезь - все буде зроблено.
Так і збувалося. Вилізе червона дівиця з петлі - все готове: і наткано, і побілене, і покатано.
Віднесе до мачухи; та подивиться, покряхтит, сховає в скриню, а їй ще більше роботи задасть. Хаврошечка знову прийде до коровушке, в одне вухо влізе, в інше вилізе і готовеньке візьме принесе.
Дивується стара, кличе Одноочку:
- Дочка моя хороша, дочка моя пригожа! Доглядись, хто сироті допомагає: і тче, і пряде, і в труби катає?
Пішла з сиротою Одноглазка в ліс, пішла з нею в полі; забула матушкино приказанье, распеклась на сонечку, розляглася на травушке; а Хаврошечка примовляє:
- Спи, очко, спи, очко!
Вічко заснув; поки Одноглазка спала, коровушка і наткала і побілила. Нічого мачуха не дозналась, послала Двуглазку. Ця теж на сонечку распеклась і на травушке розляглася, материне приказанье забула і оченята смежила; а Хаврошечка заколисує:
- Спи, очко, спи, іншого!
Коровушка наткала, побілила, труби покатала; а Двуглазка все ще спала.
Стара розсердилася, на третій день послала Триглазку, а сироті ще більше роботи дала. І Триглазка, як її старші сестри, пострибала-пострибала і на травушку впала. Хаврошечка співає:
- Спи, очко, спи, іншого! - а про третьому забула.
Два очі, заснули, а третій дивиться і все бачить, все - як червона дівиця в одне вушко влізла, в інше вилізла і готові полотна підібрала. Все, що бачила, Триглазка матері розповіла; стара зраділа, на другий же день прийшла до чоловіка:
- Ріж рябую корову!
Старий так, сяк:
- Що ти, дружина, розумі? Молода Корова, хороша!
- Ріж, та й тільки!
Нагострив ножик...
Побігла Хаврошечка до коровушке:
- Коровушка-матінка! Тебе хочуть різати.
- А ти, красна дівиця, не їж мого м'яса; кісточки мої збери, у хусточку зав'яжи, в саду їх рассади і ніколи мене не забувай, щоранку водою їх поливай.
Хаврошечка все зробила, що коровушка заповідала: голодом голодувала, м'яса її в рот не брала, кісточки щодня поливала в садку, і виросла з них яблунька, та яка - боже мій! Яблучка на ній висять наливні, листвицы шумлять золоті, гілочки гнуться срібні; хто їде повз - зупиняється, хто проходить близько - той задивляється.
Сталося раз - дівчата гуляли по саду; на ту пору їхав по полю
барин - багатий, кудреватый, молоденький. Побачив яблучка, затрогал дівчат:
- Дівиці-красуні! - говорить він. - Яка з вас мені яблучко піднесе, та за мене заміж піде.
І кинулися три сестри одна перед одною до яблоньке. А яблучка-то висіли низько, під руками були, а то раптом піднялися високо-високо, далеко над головами стали. Сестри хотіли їх збити - листя очі засипають, хотіли зірвати - суччя розплітають коси; як не билися, не кидалися - ручки роздерли, а дістати не могли.
Підійшла Хаврошечка, і гілочки приклонились, і яблучка опустилися. Пан на ній одружився, і стала вона в добро поживати, лиха не знавать.
|