Внекотором царстві, у деякій державі жив-був цар; у царя було три сини.

От діти і кажуть йому:

- Милостивий государ-батюшка! Благослови нас, ми поїдемо на полювання.

Батько благословив, і вони поїхали в різні сторони.

Малий син їздив, їздив і заплутався; виїжджає на галявину, на галявині лежить палая кінь; біля цієї падали зібралося багато всякого звіра, птиці й пеклі.

Піднявся сокіл, прилетів до царевича, сів йому на плече і каже:

- Іван-царевич, розділи нам цю кінь; вона лежить тут тридцять три роки, а ми все сперечаємося, а як поділити не придумаємо.

Царевич зліз з свого доброго коня і розділив падаль: звірам - кістки, птахам - м'ясо, шкіра - гадам, а голова - мурашкам.

- Спасибі, Іван-царевич! - сказав сокіл. - За цю послугу ти можеш звертатися ясним соколом або мурахою всякий раз, як захочеш.

Іван-царевич вдарився об сиру землю, зробився ясним соколом, піднявся й полетів у тридесяте держава; а того держави більше ніж наполовину втягнуло в кришталеву гору.

Прилетів прямо в палац, повернувся добрим молодцем і питає придворну варту:

- Не візьме ваш государ мене на службу до себе?

- Чому не взяти такого молодця?

Ось він вступив до того царя на службу й живе у нього тиждень, другу і третю.

Стала просити царівна:

- Государ мій батюшка! Дозволь мені з Іваном-царевичем на кришталевій горі погуляти.

Цар дозволив. Сіли вони на добрих коней і поїхали.

Під'їжджають до кришталевій горі, раптом звідки не візьмись - вискочила золота коза.

Царевич погнався за нею, скакав, скакав, кози не добув, а вернувся назад - і царівни немає! Що робити? Як до царя на очі показатися?

Вбрався він таким стародавнім дідком, що і визнати не можна; прийшов у палац і каже цареві:

- Ваша величність! Найми мене стадо пасти.

- Добре, будь пастухом; коли прилетить змій про трьох головах - дай йому три корови, коли про шести головах - дай шість корів, а коли про дванадцяти головах - то отсчитывай дванадцять корів.

Іван-царевич погнав череду по горах, по долах; раптом летить з озера змій про трьох головах:

- Ех, Іван-царевич, за яке ти діло взявся? Де б битися доброму молодцю, а він череду пасе! Ну-ка, - каже, - віджени мені трьох корів.

- Не жирно буде? - відповідає царевич. - Я сам у суточки їм по одній качечка; а ти трьох корів захотів... Ні тобі ні одного!

Змій розсердився і замість трьох захопив шість корів; Іван-царевич негайно обернувся ясним соколом, зняв у змія три голови і погнав череду додому.

- Що, дідусю? - питає цар. - Прилітав чи триголовий змій, дав йому трьох корів?

- Ні, ваша величність, жодної не дав!

На інший день жене царевич стадо по горах, по долах; прилітає з озера змій про шести головах і вимагає шість корів.

- Ах ти, чудо-юдо обжорливое! Я сам в суточки їм по одній качечку, а ти чого захотів! Не дам тобі ні єдиної!

Змій розсердився, замість шести захопив дванадцять корів; а царевич звернувся ясним соколом, кинувся на змія і зняв у нього шість голів.

Пригнав додому стадо; цар і питає:

- Що, дідусю, чи прилітав шестиглавый змій, багато моє стадо поменшало?

- Прилітати-то прилітав, та нічого не взяв!

Пізно ввечері повернувся Іван-царевич мурашки і крізь малу шпаринку заповз у кришталеву гору; дивиться - у кришталевій горі сидить царівна.

- Здрастуй, - каже Иванц-царевич, - як ти сюди потрапила?

- Мене забрав змій про дванадцяти головах; живе він на батюшкином озері; в тому змії скриня таїться, у скрині - заєць, у зайці - качка, а в качці - яйце, в яєчку - насінина; коли ти вб'єш його так дістанеш це насіннячко, в ті пори можна кришталеву гору вапна і мене позбавити.

Іван-царевич виліз з тої гори, спорядився пастухом і погнав череду.

Раптом прилітає змій про дванадцяти головах:

- Ех, Іван-царевич! Не за своє ти справу взявся; чим би тобі, доброму молодцю, битися, а ти отару пасеш... Ну-ка відрахуй мені дванадцять корів!

- Жирно буде! Я сам в суточки їм по одній качечка; а ти чого захотів!

Почали вони битися, і чи довго, чи коротко билися - Іван-царевич переміг змія про дванадцяти головах, розрізав його тулуб і на правій стороні знайшов скриню; у скрині - заєць, у зайці - качка, а в качці - яйце, у яйці - насіннячко.

Взяв він насіннячко, запалив і поніс до кришталевої гори - гора скоро розтанула.

Іван-царевич вивів звідти царівну і привіз її до батька; батько зрадів і каже царевичу:

- Будь ти моїм зятем!

Тут їх і повінчали; на тій весілля і я був, мед-пиво пив, по бороді текло, в рот не попало.