|
У великому будинку, над каміном на мармуровій полиці, жили статуетки. В один із днів на полицю поставили нову статуетку - Золотого Зайця. Інші статуетки ніколи не бачили такого блискучого зайця і стали побоюватися і таємно захоплюватися ним. Золотий Заєць, потрапивши на нове місце, відразу вирішив завести друзів, та не тут - то було.
Спочатку він подружився з Равликом, але у тій було завжди таке здивоване обличчя, що незабаром це стало неможливо терпіти, адже і сміялася равлик здивовано і спала з таким же виразом обличчя. Ще раз Заєць спробував завести дружбу з красивою статуеткою - Пані з собачкою. У пані розвивалися волосся, а її собачка була на блискучій золотому ланцюжку. Як тільки Пані побачила нашого Зайця, вона відразу ж прийняла його за чергову собаку.
-До ноги, Зайчик, - сказала вона. Заєць був так зачарований цією Дамою, що послухався і навіть знайшов спільну мову з собачкою. Перший час йому подобалося прогулюватися по полиці поруч з Дамою і її собачкою. Однак дружби не вийшло. Собачка Дами думала тільки про Дамі, а Дама думала тільки про себе. Тому Золотий Заєць знову залишився один. В цей час в будинку затопили камін. Стало тепло. І всім статуеткам захотілося спати.
Наш Заєць примостився на самому краю полиці і дивився у вікно. За вікном йшов сніг. Маленькі сніжинки водили хороводи.
-Які дружні сніжинки!- крізь сон промовив Золотий Заєць і заснув.
Вранці статуеток розбудив стукіт у вікно. Золотий Заєць відкрив очі.
-Друже, а друже, от так справи, ти, майже як я! - стукав радо у вікно Сонячний Зайчик.
Золотий Заєць відкрив вікно, і Сонячний Зайчик стрибнув до нього на полицю.
-Будемо знайомитися!- сказав Сонячний Заєць і простягнув теплу лапку.
-Звичайно, будемо,- простягнув лапку у відповідь Заєць Золотий.
-О!- тільки й змогла вимовити Равлик все з тим же виразом обличчя.
-До ноги, Сонячний Заєць! - наказала Пані.
-Так, так, тяв, - підтвердила її собачка. Однак нові друзі їх не чули, і всі говорили, говорили.
Золотий Заєць розповідав про теплому Каміні, а Сонячний заєць про жаркому Сонці. Коли настав вечір, друзі попрощалися, щоб вранці зустрітися знову. А статуетки на полиці так і продовжували побоюватися і таємно захоплюватися вже двома Блискучими Зайцями.
© Copyright: Анастасія Унпелева
| 
