|
Верблюд все в житті оцінював, орієнтуючись на свої величні пагорби. Горби верблюда ми будемо називати пагорбами, тому як звучить це куди приємніше. Отже, летить, бувало, мошка назустріч верблюдові, а він озирнеться на свої пагорби, перерахує і скаже:
- Непорядок, красуня, що одна летиш. Треба неодмінно удвох.
Мошка пискнет щось на своєму мошкином незрозумілою мовою, і далі летить. Навіть коли по небу дві хмаринки пливуть Верблюд радіє - два пагорба, дві хмаринки - повний порядок!
Так і живе Верблюд - колючки їсть, та по пагорбах своїм життя міряє. Коли в пустелі сезон дощів розпочався, вирішив верблюд шукати укриття. Йде по пустелі, з носа краплі злизує, дивиться по сторонах. Бачить - дерево. "Туди й піду", - думає. Підійшов до дерева, а його місце вже хтось взяв.
Виявляється, Верблюжа Дама там сховалася. В житті Верблюжу Даму Верблюдиця називають, а ми більш приємне назву казки вживемо. Дивиться Верблюд на Даму, а в самого в очах двоїться. У пані два пагорба, у нього два пагорба, всього чотири. Як тепер бути? Як оцінювати життя?
Скажу вам по секрету - Дама і Верблюд подружилися. Незабаром верблюд життя по чотирьох пагорбах оцінювати став, а коли у них Верблюденя народився - за цілим шести!
© Copyright: Анастасія Унпелева, 2012
|
