|
Будильник спав. Його циферблат лежав на уявній подушці з повітря. Стрілки не стежили за часом. Лише зрідка в тиші лунало: "тік-так, тік-так". Ніч була літньою, і тому вся кімната, де жив Будильник, була освітлена місячним світлом. Вікно приоткрылось, тюль під подувом вітру то і справа виписував у повітрі фігури.
Раптом разом з вітром в кімнату щось залетіло і пролунало пронизливе "жж, ззз". І це щось впало на стіл. Від стуку Будильник розплющив очі.
- З-з-здорово, - вимовила щось.
- Ось так політ. Гей, чи є тут хто-небудь?
Будильник остаточно прокинувся. В кімнаті хоч і було світло, але розгледіти дивне дзижчить істота було складно. Поряд з Будильником на столі жила Книга, Свічка і Чайник. Будильник озирнувся. Чайник мирно дрімав, випускаючи з носика залишки денного пара. Книга так озябла під вітром, що закуталась у власні сторінки і завмерла, а Свічка...
В цей час Свічка кашлянула уві сні, прокинулася і запалилася. Від такої раптової спалаху зажмурились всі, хто жив на столі.
- Я якраз хотів Вас попросити висвітлити стіл, - сказав, посміхаючись Свічці, Будильник.
- Ось я неакуратна яка, від кожного чиха переймаюся. Я вас розбудила?
- Що ви, мене розбудила... ось вона. Будильник вказав на те місце, де була істота.
При світлі Свічки всі побачили блискучу і дуже красиву Муху. Муха розправила свої чотири прозорі крильця і з захопленням подивилася на Свічку.
- Як чудово, як чудово знову день! - стрибаючи на свічці, говорила Муха.
Але як тільки Муха підбігла до тулуба свічки, Книга, немов скидаючи ковдру, відкинула в сторону сторінки, і сказала:
- Негайно приберіть це дурне створіння від вогню, воно ж згорить. Муха зупинилася і подивилася сердито на Книгу. Будильник прикрив собою Свічку. Свічка зменшила полум'я.
- Невже і справді згорить? - буркнув Чайник.
- Які дурниці, - сказала Муха.
- Все життя я літаю на найкращі квіти і до самим яскравим ліхтарям. Ніч і темрява для мене не друзі, а світло - найкращі в моєму житті.
На цих словах Муха підлетіла до самого вогню, опалила крильця і з вереском впала на стіл.
- Води, води! - закричав Будильник.
Чайник тут же нахилив носик і бризнув на Муху. Книга замахала сторінками, точно віялом, і Муха опритомніла. Наступного ранку Будильник не дзвенів, Чайник не кипів, Книга не читалася, а Свічка не спалахувала. На письмовому столі була тиша. Всі чекали, коли прокинеться поумневшая і дуже красива Муха.
© Copyright: Анастасія Унпелева, 2011
| 
