|
Велика світла Кухня відпочивала від робочого дня. Тарілки вишикувалися шеренгою в затишному посудном шафці. Раковина скупалася в прохолодній воді. Холодильник запросив всі продукти зайняти свої місця, і холодно дивився на скатертину, яка гойдалася під теплим сонцем, на мотузяних гойдалках.
Тільки склянки бурхливо обговорювали минулий день і позвякивали своїми боками. Виявляється, на їхню думку, їм не приділили належної уваги. В цей день в будинку було свято. Всіх покликали на нього, а їх немає. Навіть Каструлю в білому капелюсі покликали. Сковорідку з Чавунною ручкою - теж.
- А ви бачили, що Чайник привів з собою цих кухлів? Вони весь час сміялися над нами.
Стакани не вгамовувалися і шуміли. Від цього дзвону прокинувся вже було задрімав Кран.
- Гей, стакани? У всіх був складний день, а у вас відпочинок. Давайте будемо поважати один одного.
- До нас не проявили повагу, нас не покликали, ми ображені, - продовжували висловлювати обурення Склянки.
В цей час в будинок внесли висушену Скатертину, і вона вступила в розмову.
- Ви склянки дуже молоді, і тому не все розумієте.
- А хто все розуміє? - додав Кран
- Саме так, - продовжила Скатертину.
-Так ось, завтра новий день, і, можливо, ви зрозумієте, що ображатися було не на що. Стакани дивно подивилися на красиву мереживну Скатертину і, ніби повіривши їй, стихли.
На наступний день сонце стояло весь день на небозводі, і в усі очі розглядав землю. Від цього в хаті було жарко. Стакани то і справа наповнювали водою. До вечора вони так умаялись, що заснули без шуму і розмов. Вранці Кухня прокинулася, а з нею прокинулися подорослішали стакани, які дивилися на гуртки зовсім іншими очима.
© Copyright: Анастасія Унпелева, 2012
| 
