Туман скрадався по лісі точно кішка, переслідує миша. При цьому він важко охав і казав собі вголос:

- І чому мене бояться всі звірі? Я ж зовсім нешкідливий!

Біла хмара Туману приходило в ліс всякий раз, як наставали сутінки. Тоді Луна йшла в сон, і все падало в темряву. Ніхто в лісі не знав Туману, але всі його боялися - адже коли він приходив нічого ставало дивитися. Туман був таким білим і густим, що навіть найбільші тварини переставали бачити один одного, навіть якщо стояли поруч. А самі маленькі, але і найзіркіші тварини ніяк не могли навести різкість у своїх очах у Тумані. Єдиною, кого Туман ні краплі не бентежив, була Сова. Ця красива круглоголова птах жила на найвищій гілці старого дуба.

Так високо Туман не добирався, і тому вона могла бачити все, що було над ним. Як відомо, Сова - птах, яка спить вдень, але не спить вночі. Тому зір у неї таке, що для нього Туман не перешкода. Однак Сова жила в лісі, бо всі лісові проблеми були для неї важливі. Вона майже кожен літній день чула розмови про звірів Тумані, бачила, як вони ховалися в свої нори, а через деякий час бачила й сам Туман, пробирається в ліс. Сова була розумна птиця і розуміла, що для лісового рівноваги треба подружити Туман і Звірів. Але як це зробити? Сова не знала. Якось у лісі був дуже спекотний день і Сова сушила своє дерев'яне ліжечко.

Зазвичай сушка ліжечка займала мало часу тому, що дерево дуже швидко сохла під променями палючого сонця. Але сьогодні Сова вирішила залишити ліжечко під сонцем довше. Сова знала, що Сонце - чарівний куля, від світла якого може загорітися дерево. Так воно і вийшло: ліжечко загорілася, і Сова скинула її з високого Дуба. Вогонь спалахнув з маленьким сухим гілках, і в лісі почалася паніка. Звірі не знали що робити: хтось намагався в роті принести воду, але її було мало; хтось вимахував крилами, але лише розпалював полум'я. Тоді Сова пролетіла по лісі і крикнула:

- Нам потрібен Туман, він вологий, він може загасити вогонь!

Звірі, які боялися Туману, почали його кликати. Туман, який вже скрадався з далекого краю лісу і нарікав на життя, раптом почув загальний їхній поклик. Туман поспішив. Побачивши вогонь, Туман придавила його своєю великою мокрою долонею.

Вогонь зник. Сова, хоча і втратила ліжечко, зате знайшла лісовим мешканцям цього товариша. З тих пір Туман стали поважати і почитати в лісі, а Сова стала кращим другом Туману.

Простий день
Зниклий Місяць
Віник
Туман
Танцюючі Мавпи
Галасливі склянки
Яєчко
Верблюжий питання
Полунична корова
Веселка
Муха
Впертий Картопля
Жадібні Лілії
Зайчики
Неспящая Гора
Барашкины мрії
Соняшник
Цукрові будні
Урожай шишок